Виховна робота


РІДНИЙ КРАЙ КОХАТИ – В ПОЕЗІЇ ПРОСЛАВЛЯТИ

Мета: ознайомити учнів з історією створення Кіровоградської області, зацікавити творчістю талановитих поетів-земляків, розкрити самобутність їх віршів, викликати бажання більше дізнатися про рідний край та людей, які його уславлюють; розвивати вміння виразно читати поетичні твори, сприяти вихованню любові до рідного краю, плекати почуття гордості за наших земляків.
Обладнання: карта Кіровоградщини, ілюстрації та фотографії мальовничих куточків степового краю, портрети поетів-земляків, виставка їх збірок.

Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
М. Чернявський


Хід класної години

І. Організаційний момент
(Забезпечення емоційної готовності до уроку. «Побажай мені удачі» - в парах, усно).

Учитель. Веселе, галасливе літо вже відшуміло, відцвіло і чарівниця-осінь покликала нас до школи. Ми не зогледілись, як і подорослішали, змужніли, набралися снаги і сили для нових звершень, нових досягнень на ниві шкільної науки.
Сьогодні ми проводимо першу відкриту класну годину в середній школі, а в народі кажуть, що починати будь-яку нову справу треба з гарним настроєм. Мені здається, що кожне нове діло – це, як нова справа, і починати його треба з гарним настроєм. То ж побажайте один одному гарного настрою, удачі,  міцного здоров’я. Я також вам бажаю здоров’я, миру, злагоди, удачі, здійснення всіх бажань і, звичайно ж, нових успіхів у навчанні.

ІІ. Мотивація діяльності. Оголошення теми й мети заходу


1. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.
(Робота з асоціаціями: ключове словосполучення – батьківщина, складання віночка «Моя Батьківщина»).

Учитель. Сьогодні свято, а яке ж свято без пісні?
(Звучить пісня про Україну).

Учитель.
- Який настрій викликала у вас пісня?

- Про що вона? (Про рідну землю, про Україну, про Батьківщину).

- А що для вас є батьківщина?  Давайте разом складемо віночок думок «Моя Батьківщина».

(Діти називають: Україна, рідна земля, рідна хата, квіти у квітнику, рідне місто, вулиця, річка, що протікає поруч, стежка до школи, рідна школа, запах липи і тополі, тато, мама, сім’я)

2. Робота з епіграфом.

Учитель. М. Чернявський сказав:

Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без батьківщини.

- Як ви розумієте ці слова?
- Чи згодні з автором?

3. Оголошення теми і мети заходу.

Учитель. Діти, земля, де ти народився, вперше став на ноги і промовив перше слово, назавжди залишається рідною і дорогою, куди б тебе впродовж життя не занесла доля. Кожна людина, ким би вона не стала, де б їй не доводилося працювати, тягнеться серцем до рідного краю, який починається з широкої вулиці в мрійливих липах і тополях, із стежки, що веде до школи, з шкільної лави, з річки, що протікає поруч, зі співу солов’я.
І сьогодні ми  поговоримо про мальовничий куточок нашої славної України – про маленьку нашу батьківщину – Кіровоградщину, попрямуємо її просторами, заглянемо в кожен її незабутній куточок, познайомимося з талановитими людьми, поетами-земляками, і сплетемо віночок любові нашому краю з їхніх неперевершених поетичних рядків.

- А що ви знаєте про наш край?

III. Знайомство з новим матеріалом.

1. Довідка про географічне положення Кіровоградщини.
(Учень та учениця підходять до карти України і карти Кіровоградської області, розповідаючи по черзі, звертаються до карти).


Ведучий 1. За розмірами Кіровоградщина посідає 14 місце в Україні. Переважна більшість території області знаходиться на Правобережжі Дніпра, винятком є лише смт Власівка, розташоване на лівому березі. Крайня західна точка області лежить на південний захід від м. Гайворона, східна – на березі Дніпродзержинського водосховища поблизу с. Куцеволівка Онуфріївського району, північна – знаходиться на узбережжі Кременчуцького водосховища, південна – розташована на південь від с. Юр’ївки Бобринецького району. Область простягається із заходу на схід на відстань 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км.

Ведучий 2. Кіровоградська область була утворена 10 січня 1939 року з 12 районів Миколаївської, 10 – Одеської, 5 – Київської, 2 – Дніпропетровської та 2 – Полтавської областей. З того часу її межі неодноразово змінювалися.
Межує Кіровоградщина з шістьма областями – Черкаською на півночі, Полтавською на північному сході, Дніпропетровською на сході, Миколаївською та Одеською на півдні, Вінницькою на заході.
У межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район і 4 міста обласного значення.

Ведучий 1. Благодатна земля Кіровоградська багата й на талановитих, відомих усьому світові людей. Серед славетних земляків: корифеї українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий, його брати – Панас Саксаганський, Микола Садовський, сестра – Марія Садовська-Барілотті, актори Іван Мар’яненко та Гнат Юра, музикант Генріх Нейгауз, видатний педагог Василь Сухомлинський та відомі вчені – ботаніки професори, О.Л. Липа та А.М. Окснер; географ, професор О.М. Маринич; зоолог, професор О.П. Корнєєв.

Ведучий 2. Уславлюють нашу малу Батьківщину поети і прозаїки. Витоки їх творчості – у безмежності духмяного степу, у синій глибині високого неба, а головне, у народній душі, у серці, сповненім любові і пристрасті, у праці, що творить добро і красу.
Кіровоградщина літературна пишається іменами Юрія Яновського, Євгена Маланюка, Володимира Винниченка, Володимира Базилевського, Григорія Гусейнова, Сергія Степняка-Кравчинського, Тереня Масенка, Сави Голованівського, Юрія Олеши та багатьох інших наших земляків, чия любов до рідного краю безмежна.

Учитель. Слово надається працівникам бібліотеки- Людмилі Миколаївні та Олені Леонідівні, які познайомлять нас з цікавими творчими людьми нашого краю.


Учитель. «Степовою перлиною України» нерідко називають Кіровоградщину, розташовану у межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі. Обрамлені розкішними лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці. Неквапливі тихоплинні ріки і джерела кришталевої води. Крутобокі долини і балки, уквітчані духмяними шавліями, волошками та іншим барвистим різнотрав’ям. Шовкові косиці ковили, пахуче повітря, закучерявлені рясними вербами ставки, що у надвечір’ї хвилюють рибалок сплесками риби. Чепурні села в садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок... Так виглядає мальовнича Кіровоградська земля, що зачаровує красою і дивовижними природними скарбами і надихає поетів на неповторні віршовані рядочки, які вміли «рідний край кохати – в поезії її прославляти»:

Учень.
Кіровоградщино, як я тебе люблю!
Твої луги, твої степи розлогі,
Річок мрійливих тиху течію,
І хвилі золоті твоїх ланів шовкових.

Тож, давайте серцем і душею доторкнемося до чарівного світу поезії про нашу рідну Кіровоградщину.

2. Виразне читання поезій про Кіровоградщину




Учитель. Безмежна любов до людей, до рідного краю звучить у поезії Анатолія Петровича Чечеля, який народився в с. Ново-Стародуб Петрівського району.


Учень 1.
МОЯ ЗЕМЛЯ
Моя земля, Кіровоградський крає,
Де пахнуть медом трави край села,
Радіє серце, і тобі бажає,
Щоб ти з роками кращою була.
Лани широкі, сині небосхили,
Степи в шовкових хвилях ковили...
У цьому краї ми росли й мужніли,
Тому до нього серцем приросли.
Моя земля, Кіровоградський крає!
Пливуть жита у берегах ланів...
В твоїх степах мужніє і зростає
Славетний рід, плеяда трударів.
Моя земля, Кіровоградський краю!
В тобі талантів ллється водоспад.
Перед тобою голову схиляю,
Молюсь за тебе, мій Кіровоград.
Учень 2.
Кіровоградщина моя!
Широкі ниви, хліб в долонях.
Тобі цілком належу я,
З дитинства до сивин на скронях
Кіровоградщина моя!
Віддам тобі я спалах серця.
Нехай для всіх людей сія,
Й луною в душах одізветься.
Кіровоградщина моя,
У кожній думці, в кожнім слові,
Тобі, мій крає, зичу я
Цвісти, як мальви світанкові.
Кіровоградщина моя!
Широкі ниви, стигле жито,
Родюча батьківська земля,
Де я живу і буду жити!

Учитель. Не можна собі уявити Кіровоградську землю без розлогих степів, зелених лісів і мальовничих сіл, які з великою синівською любов’ю оспівали у своїх віршах В.Бойчук та С.Ніколаєвська.
С.Ніколаєвська «Мій рідний край,моя оселя»

Учениця 1.
С.Ніколаєвська «Мій рідний край,моя оселя»

Учениця 2.
В.Бойчук «Край степовий»

Учитель. Дорога серцю земля батьків, дідів і прадідів наших. Оспівані в піснях народних квітучі сади, зелені ліси і доли, високі блакитні небеса. Хіба ж є на світі щось краще за рідне село, батьківську хату, за сліпучо-червоний кущ калини під вікном?

Учень 3.

Владислав Журавський «Прилетіла ластівка»



Учень 4.

Владислав Журавський «Кременчуцьке море»

Учень 5.

Владислав Журавський «Ми»

Учень 6.

Владислав Журавський «Самотність»
Учень 7.

Сава Голованівський  «Де батькова хата»

Учитель. Володимир Сідун – публіцист, поет

Учениця 8.
Володимир Сідун «Вірить в Україну»

Учениця 9.

Володимир Сідун  «Мати»

Учень 10.

Володимир Сідун   « Прийшов порадитись»

Учень 11. Катерина Гончар«Вдома»

ВДОМА
Сміється день, немов дзвінка сопілка,
Він сумніви й сум’яття віджене,
І голубе вікно, й брунатна гілка –
Все привітає радісно мене.
І клен старий: у нього нині свято,
Він стільки років гойдалку беріг...
І бабця - піч , і рушникова хата,
І спогадами клечаний поріг.
Тут рідне все й таке близьке до болю,
І кущ калини, й мальви, і квітки...
Немов з дитинства, з першої любові
Несуть у душу щебіт ластівки.
Потисну батьку бережно правицю,
Погладжу скроні в мами край воріт.
А скроня в батька інеєм сріблиться
А коси в мами – як вишневий цвіт.

Учитель. Поетична збірка поета Вячеслава Сокуренка
«При світлі совісті»

 Учень 12. Гумореска Вячеслава Сокуренка «Як навчила»

Учитель. До книги Костя Оверченка,який народився в м. Новогеоргієвську( нині Світловодську) увійшли вірші, народжені останніми трагічними подіями в Україні, а також поезії про минулу війну.

Учениця13К.Оверченко «Колись отут,як смерч пройшла війна»

IV. Рефлексія

Учитель. Ось і добігла  до кінця наша зустріч з поезією рідного краю. Ми з вами пройшлися літературними стежками нашого степового краю, доторкнулися серцем і душею до ніжних, щирих рядочків, написаних нашими поетами-земляками, і разом з ними сплели віночок любові своїй рідній землі, своїй Вітчизні. Сподіваюсь, що сьогоднішня розмова надовго залишиться у вашій пам’яті і буде спонукати вас до нових звершень в ім’я свого народу, своєї землі. І завершити нашу класну годину мені б хотілося словами Івана Хоменка, нашого земляка:

Я тільки колосок на лані,
А ти, Вітчизно, лан.
Я тільки хвиля в океані,
А ти, Вітчизно, океан.
Дубовий жолудь я в долині,
А ти, Вітчизно, дуб-краса.
Я зірка у небесній сині,
А ти Вітчизно, небеса.

Живіть, діти, і робіть так, щоб небеса нашої Вітчизни завжди були чистими, світлими і веселковими.

(Звучить пісня).

V. Підсумок уроку

Творче завдання.
2. Скласти власну поезію про рідний край (за бажанням).



Сценарій свята

« Мамо, простели до сонця рушники!»



Мета: Виховувати почуття любові та шанобливе ставлення до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини; вчити виявляти повагу до рідних на прикладах народної та літературної спадщини, в якій оспівано матір, материнство; розширювати духовний світ учнів.

Обладнання: квіти, рушники, на чільному місці портрет жінки з немовлям, плакат з фотовиставкою портретів мам студентів,  плакати з висловлюваннями видатних людей про матір, народні прислів’я, магнітофонні записи пісень про матір.



Звучить мелодія пісні "Рідна мати моя"... 
Вчитель:
Мати іде.
Я прошу всіх присутніх устати.
Тихо іде
У болючій своїй сивині,
Сонцем пашить
Слово ніжності й добрості "мати".
Світлом її
Усміхається поле весні.
1 ведучий:
8 травня — День Матері. Найдорожча у світі людина для кожного із нас — це мама. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І хоч би де ми були, її турбота, її молитва оберігає нас від життєвих тривог. Скільки себе пам'ятаю, вона завжди зі мною. її турботи спиймаються як щось звичне, буденне. Але варто мамі якийсь час не бути поряд, страшенна порожнеча стискає груди. Як приємно відчувати тепло материнської руки, її ніжний подих, тільки їй хочеться довірити все, що бентежить і хвилює. Вона порадить, заспокоїть, підбадьорить. Навіть коли сердиться, її гнів — як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтає.
2 ведучий:
Моя мати ще з дитинства навчила мене поважати й любити людей, бути чесною, доброю, щирою, чуйною. У цьому я намагаюся бути схожою на неї. Мама, матінко, матусю... Кожен змалку носить у серці ці сповнені ласки й ніжності слова. Краса світу, його сонячність, безмежність втілюється в матері, вона вчить нас бачити цю красу, розуміти і захищати її. Матуся подарувала нам життя і запалила в серці вогонь любові до Батьківщини. Це те вічне, невмируще, що живить душу, не дає їй зміліти.
1 ведучий:
Але настає час, коли ми ідемо у великий світ від маминої колиски. Та для мами — назавжди залишаємося дітьми. Тож ніколи не забувайте, що все життя з нами "будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Нехай ніколи не перестане звучати в наших душах мамина колискова. Пам'ятаймо її мову, її руки, ласку, усмішку і доброту.
2 ведучий:
Твої золоті руки не знають спочинку: працюють у хаті, на подвір'ї, на роботі. І завжди так гарно пахнуть — гарячим хлібом, медом чи яблуками. Ти, тільки ти найдорожча для мене! Щиро дякую, що навчила мене любити людей, поважати старших, шанувати предків, схиляти голову перед мудрішими.
Ніяка сила не вирве ту любов з мого серця. Ти завжди говорила: "До людей — по розум, а до матері — по серце". В тебе воно велике, щире. Знаю, що ніколи не зможу знайти людину, кращу за тебе, бо нема цвіту кращого за маківочки, нема роду милішого від матіночки!
Звучить вірш "Матері"
Де знайти слова найкращі, 
Найдорожчі, теплі, дорогі, 
Як це слово найрідніше — мати, 
З нетерпінням ждем його завжди.
Значення його ми розумієм згодом, 
Як літа на осінь повернуть, 
Бо ж ми добре знаєм: від матусі 
Кращої для нас в житті нема.
Тож погляньмо у мамині ми очі, 
Зрозуміємо відразу все: 
Скільки тепла, добра і ласки 
Кожна мати зичить для дітей.
Бережіть своїх матусей, друзі! 
Поклоняйтесь їм з усіх доріг,
Бо настане час, що пізно буде 
Поклонитись мамі до землі.
Тож знайдіть ви вільную хвилину,
Щоб сказати ласкаві слова: 
Ти — моя матусю, найрідніша, 
Кращої, як ти в мене нема.
Звучить пісня "Чорнобривці" ( на вірші М. Сингаївського, музика В. Верменича).
1 ведучий:
За вікном світить сонце, щебечуть пташки, а мені вчувається мамина колискова. Ніщо не замінить нам у житті єдиний у світі, ласкавий материнський голос, материнську пісню:
Спи, мій хлопчику, засни, 
Вже летять до тебе сни 
З невідомої землі, 
Де зимують журавлі, 
Де сумують лебедята, 
Бо далеко рідна хата.
2 ведучий:
Бідна ластівка не знає, 
Чи гніздо її чекає, 
Чи дощі його не змили? 
В чужині їй світ не милий. 
Сни прилинуть до кімнати 
І почнуть тебе питати: 
"Чи далеко до весни?" 
Спи, мій хлопчику, засни.
1 ведучий: Мамо!
Стає легше на серці, як почую твій спів... 
Знов душа розцвітає, чути пісню ланів. 
З голови утікають і печаль, й самота, 
А душа оживає, як весною жита.
2 ведучий:
Мрії рвуться у небо, як усміхнена ти.
Очі щирі у тебе, Сповнені доброти.
Твоє серце — скарбниця, де турбота й любов,
А душа — то криниця, що бринить знов і знов.
У житті я щаслива — в мене ненечка є.
Ти, матусенько, диво і коріння моє!
Звучить вірш "Матері" Миколи Луківа.
За все, що маю, дякую тобі, 
За все, що маю і що буду мати... 
Ночами сняться зорі голубі 
І вишні білі на причілку хати.
Немов пилину, світ мене крутив, 
Ловив я мрію і мету високу. 
Пробач мені, що тяжко завинив, -
Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов, 
Хіба я міг в ту пору зрозуміти, 
Яка святиня — мамина любов, 
Яка то мука — як лишають діти.
Аж ось тепер, як став я батьком сам 
І час прийшов стрічать і проводжати, 
Я знаю ціну тим святим сльозам, 
Які тобі судилося спізнати.
Тому і сняться зорі голубі 
І вишні білі на причілку хати. 
Тому Спішу подякувать тобі 
За все, що маю і що буду мати.
Звучить пісня "Росте черешня в мами на городі" на вірші Миколи Луківа, музика Анатолія Горчинського:
1 ведучий:
Я твій портрет фіалками вберу -
Ти ж так любила голубі фіалки. 
Мене ти вчила правді і добру, 
Мене до праці ти привчала змалку... 
Я доторкнуся до твого чола, 
На ньому зморшки — й ті такі ласкаві... 
Ти все дала й нічого не взяла: 
Ні крихти хліба, ні спасибі навіть...
2 ведучий:
Все те, що мав, і те, що в мене є, 
Що від людей, що від землі святої, 
Що радістю в рядках моїх встає, 
Передано в моє життя тобою... 
Дочку, можливо, матиму... 
Хто зна, Про що в гаю зозуля накувала... 
О, як я хочу, мамо, щоб вона 
Твоє велике, щедре серце мала...
В. Підпалий
1 ведучий:
Я не забуду і на мить 
Про ніжність сонячного серця: 
В дитини пальчик заболить -
Біль в серці матері озветься.
І доброта, і теплота 
Поєднані у серці тому. 
Дитячі на вернуть літа, 
А пам'ять поверта додому.
2 ведучий:
Де твій манливий, любий світ, 
Де "Кобзаря" читала мати, 
Де на сторожі юних літ 
Було найважче їй стояти.
І слово матері живе, 
І не вмирати рідній мові. -
Її звучання — світове, 
І з нею ми живі й здорові.
1 ведучий:
Весняною   свіжістю й   теплотою вихлюпуються почуття, якими переповнені серця до всіх, кого природа нарекла гордим іменем — Мати. 3 особливим трепетом і поклонінням виливаються вони  в прозі і  в численних поетичних рядках, присвячених жінці-матері. Підтримаймо ж це відчуття свята щодня, бо лише щаслива жінка здатна творити дива.
2 ведучий:
Прийшла весна.прийшло і свято 
Всіх наших мам,сестер, бабусь. 
Яскравих квітів так багато, 
І всіх їх матерям несуть. 
Матусю, мамочко, мамусю, 
Вітаю з святом я тебе, 
Всі квіти я тобі дарую 
Й веселе сонечко ясне.
Звучить пісня "Мамина сорочка", слова і музика Наталії Май.
1 ведучий:
Уклін вам всім, цілунок в руки 
За все, що ви даєте нам: 
Кохання поетичні муки 
Та розум донькам і синам.
Уклін за ласку і турботу,
За незрівнянний світ очей, 
За необміряну роботу 
І час недоспаних ночей.
Уклін сьогодні, завтра, вчора 
І восени, і навесні. 
Пошли ж вам, Боже, щастя море 
І тільки радісні пісні.
2 ведучий:
Ніхто не в змозі борг віддать для мами, 
Бо нема ціни тім боргу на землі. 
Поки сонце світить, будь, рідненька, з нами! 
Ти журавка наша, ми твої, матусю, журавлі.
Пробач за зморшки, мамо, на чолі, 
Бо винні ми, що на твоїх долонях -
З'явились, ненько, рано мозолі. 
Про тебе все не можна розказати,
Матусю, ненько, рідна мати, 
Тобі низький наш уклін.
Звучить пісня "Цілує сонце рушники" на слова Миколи Сингаївського, музика Миколи Свидюка.
Заключне слово вчителя
Найперше я хочу звернутися до молоді, бо в юні роки ще далеко не всі розуміють, що материнське слово — найщиріше, найрозумніше, її любов найміцніша, біль — найсильніший, а руки — найрідніші.

Не кожен має талант так гарно, піднесено, як поет, висловити свої почуття до матері, але ж своїми хорошими, добрими вчинками показати свою любов до неї може кожен. Та чи завжди пам'ятаємо про це і чинимо так? Зазвичай не вистачає часу, адже ми зайняті "важливими" справами — у юності нам терміново треба зустрітися з друзями, ми переживаємо
нещасливе   кохання.   Згодом,   вступивши   до   навчального   закладу, звичайно, завдяки і маминій допомозі, - сесія. На заваді почуттям до найріднішої людини постає навчання. Далі — нова причина: ми щойно влаштувалися на роботу, а до відпустки ще далеко. Потім — сім'я, діти... так і минає мамине життя — з вірою в довгоочікувану і таку коротку зустріч.

Вже дорослими або відчувши гіркоту втрати, починаємо по-справжньому розуміти сутність слів: поки жива мати — ми діти. Спостерігаючи, як інколи підлітки ставляться до батьків, хочеться сказати: не ображайте матір, не завдавайте їй болю й горя! Бережіть її і шануйте! Вона ж єдина, хто пригорне, захистить і пробачить все. Вона дала нам життя, а взамін хоче лише одного: щоб ми були людяними, здоровими, щасливими. І це найкраща їй винагорода.

І давайте не будемо з вами забувати, що в календарі є таке свято— День Матері.

Саме до цього свята в нашій школі був оголошений конкурс на кращий прозовий та віршований твір на тему: "Рідна мати моя"...

Зараз ми підведемо підсумки цього конкурсу і оголосимо переможців.


ЛІТЕРАТУРА
- Лучук В. Дарунок для мами. – К.: Веселка. -  1985. – 15с.
- Люба мати: Збірка віршів та оповідань. – К.: Веселка. - 1969. – 95с.
- Сингаївський М. Мамина пісня. – К.: Знання. - 1992. – 47с.
- Синівська молитва: Вірші та пісні про Матір. – К.: Народознавство. -  1997. – 183с.


Немає коментарів:

Дописати коментар